Замість вступу

Роздумуючи про історію та культурну спадщину, здебільшого бачимо лише те, що є актуальним для нашого суспільства (нації), виділяємо їх як єдині чи безсумнівно найважливіші. Нечасто звертаємо увагу на внесок інших націй чи етноконфесійних груп. Українська гуманітарна наука до сих пір обмежено інтерпретує епоху Великого князівства Литовського, не усвідомлюючи її важливості для розвитку спадщини Київської Русі і руської (сучасної білоруської та української) культури, а також їхньої адаптації до нових історичних обставин (↑). Відповідно, у Литві надто мало усвідомлюється внесок багатомільйонної руської громади у багатонаціональне та багатоконфесійне Велике князівство Литовське (↑).

Започаткований у 2016 р. спільний проєкт дослідників з Литви та України – колективна монографія «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі» (Вільнюс, 2017) і цей вебсайт пропонують новий підхід до інтерпретації спільної спадщини обох народів. Точкою опори є історія спільнот східнохристиянської традиції Великого князівства Литовського – православних і уніатів (греко-католиків). Ці громади належали до Київської митрополії, центр якої спочатку був у Києві, а від XV ст. – у Новогрудку і Вільнюсі. На той час Вільнюс був єдиною митрополією в Європі, що опинилася на перехресті двох світів – латинського і візантійського. Саме Вільнюс здавна об’єднав Східну і Західну Європу, саме тут пліч-о-пліч жили представники різних національностей і культур (↑).

Одним із найважливіших осередків східнохристиянської традиції і міжкультурної комунікації у ВКЛ та Вільнюсі був Вільнюський монастир і храм Пресв. Трійці (знаходиться по вул. Аушрос Варту, 7б) (іл. 1). Цей комплекс (разом із Вільнюським Успенським кафедральним собором) практично з моменту свого заснування був найважливішим релігійним і культурним центром руського люду Литовської держави – напочатку православних, а від 1596 р. – й уніатів. В його долі відображається вся історія литовської частини Київської митрополії. З ним пов’язані життя відомих людей, що посвятили себе Православній і Унійній Церквам. Перш за все, це мученики і святі: три Віленські мученики Антоній, Йоан та Євстатій (XIV ст.) (↑); священномученик, митрополит Київський Макарій (XV ст.); священномученик Йосафат (Кунцевич) (XVII ст.) (↑); унійний київський митрополит Йосиф (Велямин Рутський) (XVII ст.) (↑). Збудований у XVI ст. мурований храм Пресв. Трійці є чудовим зразком ренесансної архітектури (↑) і водночас меморіальним пам’ятником православному князю Костянтину Острозькому – одному з найвидатніших політиків тогочасної Литви (↑). Цю святиню він спорудив як подяку Богові за перемогу Литви над московським військом у 1514 р. в битві під Оршею (↑).

До XVII ст. при храмі Пресв. Трійці діяли православний монастир (деякі архимандрити цієї обителі ставали київськими митрополитами), однойменне церковне братство (перша такого чину спільнота віленських містян) (↑), духовне училище, друкарня (тут було надруковано першу східнослов’янську граматику) (↑). З початку XVII ст. цей сакральний комплекс став основним осередком всього монашого Чину св. Василія Великого. Звідси реформоване в 1617 р. унійне монашество поширилося на величезній території, що охоплює сучасні Білорусь, Латвію, Литву, Польщу, Україну і частково Росію. Ченці Святотроїцького монастиря були викладачами у єзуїтському Віленському університеті. Протягом XVII ст. – першої половини ХІХ ст. у своїй друкарні василіяни надрукували понад 200 різних видань латинською, литовською, польською, руською (українською) і церковнослов’янською мовами. Таким чином, храм і монастир Пресв. Трійці є і явищем, і взірцем багатоконфесійної і полікультурної історії ВКЛ, охоплюючи і його руський сегмент.

Сьогодні ця матеріальна і нематеріальна спадщина Великого князівства Литовського продовжує успішно існувати. Найважливіша роль припадає Українській Греко-Католицькій Церкві, яка має міцне коріння в Україні (↑). У 1991 р. в Литві греко-католикам було надано легальний статус, та передано у власність Вільнюський Святотроїцький комплекс. І саме він став найважливішим центром культурного і релігійного життя української громади Литви.

На вебсайті представлено дослідження про Вільнюський Святотроїцький комплекс, а також різні наукові контексти, важливі для кращого розуміння його історії. Студії розпочалися у 2016 р. з ініціативи Історичного факультету Вільнюського університету та Українського католицького університету, під час яких було згуртовано литовських та українських дослідників. Тут зібрано 36 текстів, що їх підготували 19 авторів – історики культури, мистецтва і релігії, археологи, фахівці з питань спадщини. Вебсайт призначений для тих, хто цікавиться спадщиною Великого князівства Литовського і його дослідженнями, містом Вільнюсом, а також для гостей комплексу Пресв. Трійці.